АНГЛІЙСЬКА: ВИ МОЖЕТЕ НАБАГАТО БІЛЬШЕ!

Ви не замислювалися, чому так часто оволодіння іноземною мовою виявляється неефективним? Навіть тоді, коли є мотивація, хороші здібності і на навчання витрачається досить багато часу. Одна з найчастіших причин – низький рівень інтенсивності занять та складності завдань. Про це й пропоную поговорити.

«А МИ НІКУДИ НЕ ПОСПІШАЄМО»

Так вже ми влаштовані, що наш організм працює в режимі збереження енергії. Він завжди прагне піти шляхом найменшого опору, відстрочити виконання завдання (прокрастинація) або взагалі позбутися його (лінь). З одного боку, це добре: ми зберігаємо свої ресурси; з іншого, це тримає нас у рамках, не дозволяючи досліджувати і реалізувати свій справжній потенціал, - якщо не повною, то хоча б набагато більшою мірою.

Мозок адаптується до того чи іншого навантаження і, як маятник, входить у свій цільовий режим – стан спокою. Фактично він впадає в сплячку: життя є, але активність мінімальна, а саме така, яка необхідна для підтримки життєво важливих функцій. Такий собі автопілот. І за замовчуванням так живуть усі.

А тепер уявіть: ваша свідомість перебуває у блаженному умиротворенні – і тут у її двері стукає якийсь невиразний стимул у вигляді легкого навчального завдання. Легкого – як для тих мегаресурсів, які ми маємо. Чи виведе це мозок із сплячки? Зрозуміло, що ні. Він, не прокидаючись, «одною лівою» вирішить таке завдання і продовжить дивитися черговий сон. Що ж, справу зроблено, енергії витратили мов кіт наплакав, проте нічого видатного не досягли. І так відбувається від заняття до заняття…

Саме це має місце за традиційного підходу до навчання, під одурманюючим гаслом «А ми нікуди не поспішаємо». Як правило, за таких умов навчальні завдання надто легкі не тільки для того, щоб змусити мозок працювати на повну потужність, але навіть для того, щоб просто розбудити його. Чи варто в такому разі дивуватися, чому ту ж саму англійську опановують лише «обрані»? (Йдеться про пострадянський простір.)

МОЗКУ, ПІДЙОМ!

Я переконаний: для досягнення чудових результатів у навчанні, перш за все, необхідно ввести мозок у високий ресурсний стан, а зробити це можна лише кинувши розуму виклик.

Як відомо, інколи у ситуації сильного стресу людина здатна перестрибнути двометровий паркан, надовго затримати подих під водою, за кілька секунд залізти на високе дерево і т.д. Щось подібне відбувається і при розв'язанні складних інтелектуальних задач, зокрема, оволодінні іноземною мовою: мозок мобілізується. Причому тим більше, чим вони важчі, цікавіші і чим сильніша мотивація їх виконати.

Коли я жив у Лондоні, в мене був там приятель-земляк (назвемо його Артуром), який був дуже далекий від англійської, але мав величезне бажання залишитися в країні, - варіант повернення на батьківщину категорично не розглядав. Справа була за «малим» - оволодіти англійською так, щоби можна було почуватися у Великій Британії впевнено і, згодом, зайняти там гідне місце під сонцем. По суті для Артура це було питання виживання, начебто він мав перестрибнути двометровий паркан, щоб не бути роздертим зграєю скажених псів. І що ви думаєте? Перестрибнув, та ще й як! Лише за півроку Артур з «нуля» вийшов на рівень B2, склав англійською кваліфікаційний іспит для лікарської практики (він хірург) і досі живе та працює у Лондоні. Не будучи генієм, не спіймавши удачу за хвіст, а давши собі жорстку команду вийти на Upper Intermediate за 6 місяців. Чи було це для Артура справжнім викликом? Ще б пак! Тут не до сплячки - треба «вкалувати». Але воно того варте.

СКЛАДНО, АЛЕ МОЖЛИВО

Які є варіанти того, як ввести мозок у високий ресурсний стан? Можна підвищити складність навчальних завдань; можна збільшити інтенсивність, тривалість чи частоту занять; а особливо сміливі можуть навіть спробувати виконати все це одночасно. Іншими словами, хочете справжнього прориву – виходьте із зони ментального комфорту та експериментуйте. Ви ніколи не дізнаєтеся, на що здатні, доки не перетнете свої звичні межі. А здібності наші воістину неймовірні.

1991-го року пройшов перший чемпіонат світу з пам’яті. Його переможці запам'ятали за 15 хвилин 335 випадкових слів. Це що, генії? Ні, звичайні люди, які кинули виклик стандартам і наполегливо працювали над собою. Як сказав Джим Квік, коуч № 1 в світі з питань пізнавальних функцій, нема пам`яті хорошої та поганої: є пам’ять тренована й нетренована. І подібних фактів чимало.

Дисклеймер: наші здібності неймовірні, але мають межі. Завдання повинні бути важкими, але в принципі здійсненними. Якщо, скажімо, ви ніколи раніше взагалі не стикалися з тією чи іншою мовою і тут від вас вимагається зрозуміти на слух якусь історію на ньому, то очевидно, що це вам не вдасться, навіть під страхом смертної кари. Ви не можете перестрибнути п'ятиметровий паркан, принаймні без спеціальних засобів.

Як зрозуміти, яке завдання виконати можливо, а яке ні? Визначити це допоможуть здоровий глузд і практика. Загалом, якщо хтось зробив це до мене, то, швидше за все, це під силу і мені. Дуже багато тут залежить від віри у себе і, знову ж таки, мотивації. Гадаю, Генрі Форд був близький до істини, заявивши: «Чи думаєте ви, що зможете щось зробити або що не зможете, у будь-якому випадку ви маєте рацію».

ПРИКЛАД ВИКЛИКУ

Візьмемо, наприклад, розширення словникового запасу. Якщо зараз ви успішно вчите 5 слів на день, спробуйте… 20! Припустимо, реально з них ви будете запам'ятовувати лише половину, але це все одно вдвічі більше, ніж зараз. Коли ж ви запам'ятовуватимете всі 20 слів (а при регулярних тренуваннях пам'яті цей момент настане), спробуйте вчити 40. Тепер спочатку ви будете запам'ятовувати до 30-ти слів, але згодом осилите і всі 40. Причому відбуватися це буде не лише за рахунок вдосконалення пам'яті, але й завдяки опорі на накопичений словниковий запас.

Наприклад, якщо ви вже знаєте слово “develop”, то, погодьтеся, запам'ятати “development” вам буде набагато легше, ніж у випадку, коли жодні однокорінні слова вам ще не відомі. Або ви знаєте "train", а треба вивчити "rain" - у цьому випадку нове слово запам'ятається швидше за рахунок значної схожості.

Крім того, для більшості людей дуже дієвим є створення яскравих асоціативних зв'язок: a rain in a train (дощ у поїзді) – це образ, який ви навряд чи колись забудете, а разом з ним відмінно запам'ятаються і слова. До речі, вчити ходові словосполучення і навіть цілі фрази набагато ефективніше: по-перше, завдяки контексту, краще зрозуміле те чи інше значення; по-друге, речення потім будуються швидше.

Збільшення кількості слів необов'язково має бути в два рази, але пам'яті потрібен виклик. Для когось це будуть додаткові 5 слів на день, а для когось – 20. Сенс у тому, щоби поступово підвищувати планку, - поки не відчуєте, що більше розширення словникового запасу не потребуєте, або поки не захочете зробити у цьому відношенні перерву.

А ЩО З ІНШИМИ АСПЕКТАМИ МОВИ?

Звичайно, можна і потрібно практикувати «челендж» і в них. Наприклад, майже на всіх моїх заняттях практикується «translation drill» - високоінтенсивна вправа по перекладу речень англійською мовою з переключенням з одного часу дієслова на інший, з одного типу дієслова на інший, із ствердження на заперечення тощо. У сукупності з регулярною самостійною роботою по моєму мовленнєвому тренажеру та іншими інструментами методики ця вправа робить нормою роботу мозку «на високих обертах», автоматизує побудову речень і розпізнавання граматичних моделей, прокачує мовну варіативність і покращує навик утримання концентрації, тобто перетворює учня на вмілого комунікатора.

ВИЖИМКА

Головне завдання першого періоду навчання (зокрема, іноземної мови) не в тому, щоби почати начиняти людину інформацією, а в тому, щоби складними, але посильними вправами розігнати мозок, - створити сприятливі умови для подальшого розвитку. Якщо це не зробити, то будь-які навчальні зусилля будуть як "білий шум". Не бійтеся кидати собі виклики: ВИ МОЖЕТЕ НАБАГАТО БІЛЬШЕ! А якщо вони будуть цікавими, успіх не змусить чекати на себе довго.