АНГЛІЙСЬКА: ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДІЙТИ ДО ЧАСІВ ДІЄСЛОВА

Нещодавно в мене з'явився новий учень, і я в черговий раз переконався: основна причина проблем з часами дієслова при вивченні англійської полягає в нерозумінні їхніх значень. Звісно, якщо не брати до уваги такі загальні речі, як брак або відсутність мотивації у навчанні: при цьому будь-що не лізе в голову.

Толку від того, що ви знаєте, як будувати той чи інший час, якщо лише приблизно уявляєте, в яких випадках він вживається?

Ситуація ускладнюється, якщо учень, погано засвоївши матеріал, виконує відповідні вправи, але не отримує належного зворотного зв'язку (таке буває, коли вчитель сам плаває в темі).

Наприклад, ви вивчили, як будувати речення у формі минулого простого часу, але помилково продовжуєте вживати його замість теперішнього завершеного (або навпаки), тим самим закріплюючи неправильне знання. Недарма сказав Платон: "Повне невігластво не найбільше зло. Накопичення погано засвоєних знань ще гірше".

Діти здатні опанувати граматику просто сприймаючи мовлення близьких на слух, мимовільно запам'ятовуючи граматичні моделі і, пізніше, практикуючись. Для дорослих такий підхід не працює або працює надто повільно, тому їхнє "входження в мову" має бути свідомим, через теорію. У випадку з англійською, щоби це було дійсно ефективно, передусім потрібно саме чітко розібратися зі значеннями часів дієслова, адже в цій мові вони дуже відрізняються від тих, які в нашій.

По суті треба "проапгрейдити" мозок, додавши в нього патерни мислення, котрі властиві носіям мови, тому що останні сприймають дійсність зовсім не так, як ми. Наприклад, в українській в реченнях "Я ходжу в магазин щодня" і "Я йду в магазин" маємо один і той самий час. В англійській тут різні часи: один позначає регулярну дію у теперішньому (теперішній простий), а другий - таку, яка відбувається саме зараз (теперішній тривалий). І таких відмінностей чимало.

До речі, цікаво, що буквальний переклад "I'm going to a shop" (Я йду в магазин) - "Я є той/та, хто йде в магазин". Тобто не "Я щось роблю", а "Я якийсь/якась").

- Ти зараз той, хто їсть?

- Ні, я той, хто дивиться телевізор.

Отже, щоби не плутатися в мові, спочатку необхідно подивитися на неї очима її носія. Але крім того, що треба зрозуміти значення часів дієслова, потрібно зробити це системно (я називаю це поглядом з висоти пташиного польоту), а не відразу пірнати в якийсь конкретний час і будувати в ньому речення, сподіваючись, що це дасть відмінний результат. Не дасть. Рано чи пізно будуть каша в голові та відчуття змарнованого часу.

Майбутній вузькоспеціалізований лікар спочатку вивчає всю анатомію людини, щоби знати, як працює організм в цілому, і лише потім занурюється в певну конкретну галузь знання: про очі, вухо-горло-ніс або щось інше. Це запорука ґрунтовності знань. Інша аналогія: спочатку план всього будинку, і лише потім будівництво. Ніхто не починає з вікон чи дверей, і чим міцніше фундамент, тим надійніше будинок.

Щойно я пояснив один з моїх ключових принципів викладання часів дієслова. І, на відміну від звичайного підходу, він не лише себе виправдовує, але й часто перевершує сподівання. Хоча спочатку декого лякає, мовляв, надто багато відразу інформації. Реально, як я вже писав, граматики, критичної для продуктивного спілкування, мало.

Хочете дізнатися подробиці? Реєструйтеся на головній сторінці на персональний онлайн-майстер-клас.