АНГЛІЙСЬКА З НОСІЯМИ: ПРАВИЛЬНИЙ ПІДХІД

Одна знайома написала мені: "Я з перших днів війни знаходжуся в англомовному середовищі, навчаюся з носієм, але у мові майже не зрушила з мертвої точки. Чому?" Зараз, коли контакти із закордоном різко активізувалися, гадаю, ця проблема актуальна для багатьох. Отже, за всіх очевидних плюсів, чи завжди спілкування з носіями мови сприяє якісному оволодінню останньою? Давайте розбиратися.

1. НОСІЙ МОВИ: ХТО ЦЕ?

Багато хто вважає, що це будь-який іноземець, який спілкується цією мовою. Насправді це людина, для якої вона рідна і - дуже важливо - основна. Можна народитися у Великій Британії в сім'ї корінних англійців, але в перші роки життя поїхати, скажімо, до Туреччини і потім поступово повністю перейти на турецьку. Чи є для такої людини англійська рідною? Так. Чи є така людина носієм цієї мови? Ні. Тому не плутаємо праведне з грішним.

2. НОСІЇ Є РІЗНІ

Активно користуватися мовою ще не означає володіти нею як слід. Зверніть увагу, як говорить і особливо пише своєю мовою більшість наших людей: не потрібно бути філологом, щоби зрозуміти, що від досконалості це далеко. Іноді дуже. Те саме й у випадку з тією ж англійською чи іншою іноземною.

Ваш ступінь володіння мовою - це не про те, рідна вона для вас чи ні, а насамперед про те, наскільки серйозно ви нею займалися. І справді: тих, хто попрацював над своєю мовою дуже добре, – мало, а чудово – набагато менше (останніх назвемо преміум-носіями). Для решти ж мова не більше ніж спосіб досягти порозуміння, і неважливо, буде це зроблено грамотно чи з купою помилок. Чого можна навчитися в цієї решти, – розумієте.

3. ПОТРІБНА ОПОРА НА РІДНУ МОВУ

Деякі початківці думають: "Буду займатися відразу з носієм - і за кілька місяців мова в мене в кишені" (так вважала, зокрема, вищезгадана знайома; вона за кордоном за англійську взялася вперше). А фактично оволодіння іноземною залежить від цілого ряду факторів і сподіватися на швидкий успіх на підставі лише одного з них – наївно.

Крім того, лише одиниці навіть преміум-носіїв володіють не лише своєю мовою, а й нашою, – у мірі, яка дозволяє проводити правильні паралелі, а важливість останніх важко переоцінити (на початковому етапі – особливо). Щоб опанувати іноземну мову якнайефективніше, обов'язково має бути усвідомлена опора на рідну, тим більше якщо вони зовсім різні (схожу мову можна освоїти інтуїтивно - оскільки її структура аналогічна). Як відомо, все пізнається в порівнянні.

4. З НОСІЯМИ - ІЗ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ

Істинний толк від спілкування з носіями (грамотними) може бути лише після досягнення середнього рівня володіння мовою, коли "іноземна ментальна мапа" вже накладена на свою та навики говоріння й розуміння на слух хоча би більш-менш прокачані.

Саме тому люди, котрі приїхали за кордон без належної бази мови, можуть так і не заговорити нею, – не те що за кілька місяців (як моя знайома), а взагалі, навіть якщо ніколи не повернуться на батьківщину (таких випадків безліч). Цим пояснюється і майже завжди низька ефективність занять із викладачем-носієм, коли учень починає з "нуля".

На мій погляд, ПРАВИЛЬНИЙ ПІДХІД наступний: спочатку ви формуєте в себе надійну мовну платформу, тобто доходите до так званої "точки неповернення", і лише потім додаєте до навчання практику з носіями (допомогти підібрати їх, у разі потреби, може ваш викладач). Інакше найкраще, що отримаєте, - це лише досвід спілкування з іноземцями (скоріше всього, невдалий, - через вашу непідготовленість).

5. ДІТИ VS ДОРОСЛІ

Може виникнути запитання: а як же тоді опановують мову діти? Адже вони починають опановувати її з носіями з чистого аркуша, а не із середнього рівня.

Відповідь проста: здібності дитини до засвоєння інформації в декілька разів кращі, ніж у дорослого. Наприклад, при оволодінні першою мовою дітям не потрібна жодна логічна опора - достатньо бути в середовищі здорових люблячих людей, сприймати їхню мову на слух і, згодом, повторювати почуте.

Чи означає це, що дорослий не здатний опанувати мову так само швидко, як дитина? Ні. Більше того, він може зробити це навіть у стисліший термін - за рахунок інших "козирів", головні з яких - досвід навчання та проривна методика. Але це вже інша тема.

6. КРАЩЕ НІЯК, НІЖ АБИЯК

Дехто каже: "Ну і що, що цей носій сам не особливо знається на своїй мові. Говорить нею - ось і добре, чомусь у нього та й навчуся". Це точно – чомусь і якось. Якщо ж ви претендуєте на грамотність, зверніться до професійного досвідченого педагога. Щоби потім не переучуватися: робити це набагато важче, ніж вчитися. Як сказав Бернард Шоу, хибне знання небезпечніше за невігластво. Зрозуміло, це стосується навчання не лише з носіями, а будь-якого.

7. ГОЛОВНЕ

Не робіть із носіїв культу.

Налаштуйтеся на досить кропітку, але вдячну планомірну роботу над формуванням мовних навичок.

Почніть освоювати іноземну з досвідченим викладачем, для якого рідна мова та сама, що і для вас, а носіїв залучіть пізніше. Якщо ж ви вже серед них, то по можливості фільтруйте своє коло спілкування.

І пам'ятайте: зрештою успіх оволодіння знаннями визначається не тим, хто вас навчає, а тим, ким є ви, наскільки ви мотивовані та дисципліновані. ОСВІТА - ЦЕ НЕ ТЕ, ЩО НАМ ДАЮТЬ, А ТЕ, ЩО МИ БЕРЕМО.